Ця жінка стала знаменом духовної революції ХІХ століття. За непересічним духовним розвитком та складом розуму осягнути її як людину земну – непросто. Та є надійний критерій пізнання людини – за наслідками діяльності. А наслідки життєвої діяльності Олени Блаватської воістину грандіозні. Зрушити закостенілий світогляд тогочасного світу, що погруз в тенетах догматичних релігій та матеріалістичного скептицизму, – яка сила духу для цього потрібна!
Олена Петрівна Блаватська прославилася насамперед як засновниця Теософського суспільства в Росії (1875), автор духовно-окультних праць «Таємна доктрина», «Викрита Ізіда», «Ключ до теософії», «Теософський словник» та ін А от про її особистості відомо менше. До цих пір йдуть суперечки про те, ким же вона була насправді - магом, медіумом, одержимою? Про неї розповідають дивні речі, яким важко знайти пояснення.
Найвидатнішою рисою її характеру була сила, стійка, тверда, мов скеля. В її натурі переважали мужні властивості: пряма, конкретна, швидка, із сильним хоті-нням, світла, жива, вільна від жовчі і від всякої дріб'язковості, — в ній не було жодної риси звичайної жінки. (Анні Безант)
Вона несла теософію не як вчення, не як релігію, філософію чи гіпотезу, а як живу силу
Родовідна сім′ї Олени Блаватської була такою ж незвичайною і видатною, як і сама пані Олена. Коротко вона виглядає так: Олена Петрівна Блаватська народилася 12 серпня 1831 року в м. Катеринославі, в дворянській сім′ї. Її батько – з роду наслідних макленбурзьких принців Ган фон Роттенштерн-Ган; мати – правнучка гугенота Бандре де Плессі, вигнаного з Франції за релігійні переконання. Петро Олексійович Ган присвятив себе військовій кар′єрі – служив полковником у кінній артилерії. Олена Андріївна Ган (1814-1842) прожила коротке, але яскраве життя, яке осяяв талант романістки, що захопив навіть таких тогочасних метрів пера, як Тургенєв і Бєлінський.Нагадаємо, майже 10 років ця жінка жила і працювала У Романкові та Кам’янському. Бабуся, княжна О. П. Долгорукова (1789-1860), мала схильність до науки, знала п′ять мов і листувалася з кращими умами Європи.. Дід, А. М. Фадєєв (1791-1867), – видатний державний діяч, який знав Олександра Пушкіна і сам написав прекрасні мемуари.
З дитинства маленька Леля відчувала інтерес до містики, перечитала всі книги по магії і алхімії з бібліотеки свого діда. У неї не раз відзначалися здібності до ясновидіння. Дівчинка іноді говорила домочадцям, що бачить дивних істот, чує незрозуміло звідки доносяться звуки дзвіночків. А взагалі Олена була наділена багатьма талантами - писала вірші, малювала, займалася музикою .Передчуваючи, що їй переднакреслений особливий шлях, в 17-річному віці дівчина одружилася з сорокарічним віце-губернатором Никифором Васильовичем Блаватським. Заміжжя дарувало їй незалежність. Незабаром вона розлучилася з чоловіком і відправилася подорожувати. Жила випадковими заробітками - наприклад, в Константинополі виступала в цирку як наїзниці. Там же зустрілася зі своєю давньою знайомою княгинею Кисельової, яка стала покровителькою молодій жінці, в тому числі і матеріально. Блаватська побувала в Туреччині, Греції, Індії, Китаї, Японії, Єгипті, на Цейлоні, в Америці. У записах Блаватської зустрічаються згадки про якийсь «таємничому індус», який був їй у снах і баченнях. Олена називала його «хранителем». У день свого двадцятиріччя, 12 серпня 1851 р. в Лондоні, на мосту Ватерлоо, вона зустріла духовного вчителя Ель Моріа, в якому дізналася «індуса» зі своїх снів. У 1860 р. на Кавказі Блаватська вдало зайнялася лісосплавні бізнесом, який приніс їй гроші, необхідні для подальших поїздок. У віці 33 років вона потрапила до Тибету, куди вже давно і відчайдушно прагнула на пошуки Великих Учителів - Махатм. Там вона, як свідчить переказ, зустрілася з Махатмами Ель Морія, і Кут-Хумі і отримала від них необхідні їй духовні знання. У 1867 р. сталася трагедія. Блаватська взяла участь у битві під Ментаной на стороні Гарібальді і отримала смертельні поранення. Вона залишилася жива, хоча здоров'я її з тих пір сильно похитнулося. Осіла надовго в Америці, де в 1875 р. створила Міжнародне Теософіческое Товариство. У 1878 р. вона отримала американське громадянство. У тому ж році Блаватської довелося перебратися до Індії, в містечко Адьяре, куди перевели штаб-квартиру теософічного Товариства.Але тамтешній клімат виявився для Блаватської нестерпним, і вона переїхала до Лондона, де оселилася на Авеню-роуд в особняку Анні Безант, яка згодом стала її наступницею. Там вона і померла в 1891 р., не завершивши черговий том «Таємної доктрини».
Вона не належала до якоїсь одної нації. Весь простір Землі був її домом, все людство – її братами… все життя її було незвичайним. Немає людських мірок, які можна було б віднести до неї. Вона назавжди залишиться єдиною у своєму роді…» Сама про себе вона писала : «Я – старий буддійський пілігрим, що мандрує світом для того, щоб викладати істинну релігію, якою є Істина».
