Багатогранний талант Валентина Собчука

04-11-2011

Центральній міській бібліотеці ім. Т.Г. Шевченка нещодавно  подарував свої книжки Валентин Собчук, член Національної спілки письменників і журналістів, лауреат літературної премії ім. Антоновичів. Кар'єру журналіста він розпочав в нашому місті кореспондентом газети "Дзержинець".

 

Сатирико-історичний роман-есей "Коло", головним героем якого є журналіст Валерія Забуга, поєднує в собі кілька епох на зламі другого тисячоліття. Твір цікавий багатьма життєвими спостереженнями - часом комічними або гротескними; історичними екскурсами у глибоке минуле.

 А ще "Коло" є своєрідним кривим дзеркалом, в якому відображаються негативні сторони нашого сьогодення, коли "бізнес" стає "біснесом", автор неспроста змінює корінь цього слова на "біс".

   

Збірка есеїв "На край моря" цілком виправдовує свою назву, автор інтригує читача враженнями від мандрівок, яскравими емоціями, вишуканим художнім стилем. У творах лаконічно розкриваються теми історичного минулого, природні й культурологічні особливості різних теренів України. Читаючи книжку, ловиш себе на думці, як мало ми знаємо свою країну, і чи варто наступного літа їхати до Туреччини.

 

  

Багатогранний талант Валентина Собчука дається в знаки в усьому, щоб він не робив.  І тут важко сказати, де у пана Собчука виходить краще - чи в журналістиці, чи в письменництві. Його газетне слово, часом гостре, а часом дотепне, здатне достукатися навіть до байдужого читача.

У збірці, автор пропонує твори, написані на початку нового тисячоліття, більшість яких відомі читачам з періодики. Сатира в гротескному вимірі, гумор, а то й ліричні моменти - усе це знайдете в книжці.  Старше покоління, читаючи невеличку повість "Рота № 9”, пригадує власну службу в Радянській армії.
Валентин Собчук розуміє, що в армії панували ті самі закони, що й у всьому радянському суспільстві, їх і успадкувала сучасна Україна. Він пише: "Вадимові надовго запам’яталися слова, які почув в електричці "Москва—Рязань”: "Наша страна — большая казарма…” І йому не раз доведеться в цьому переконатися.
Контрастує з радянським суспільством побачене героєм повісті солдатом Вадимом Задорожним життя в Чехії.
Валентин Собчук вбачає суспільний ідеал у Європі. Він пише про вітчизняних чиновників: "І гасають вони на дорогих "Хаммерах”, що на озброєнні американського війська, і якби продавалися танки — вони б возили свою гординю й на них. А ось у Європі ґрунту для гордині менше, бо злодіїв там не люблять, і можна побачити, як чиновники їздять на роботу велосипедами — ощадливі, тому й країни багаті”.
В. Собчук уміє вихопити з потоку життя випадок і зробити з нього літературний твір. Новели, усмішки й фейлетони збірки "І сміх, і гріх” утворюють сатирично-гумористичну й водночас ліричну мозаїку нашого нелегкого сьогодення.


Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ "Слово Просвіти" четвер, 14 травня 2009 06:00

 

Про автора:

Валентин Миколайович Собчук народився 4 липня 1964р. Коріння - з волинського краю, село Волиця-Морозовичівська. Закінчив філологічний факультет  Луцького педінституту. Служив у війську. Шлях журналіста розпочав у 1986р. в м. Дніпродзержинську кореспондентом у відділі листів, а тоді промислово-економічному відділі газети "Дзержинець". З 2001-го року працює журналістом у київських часописах.

Член Національної спілки писменників і журналістів. Лауреат літературної премії ім. Антоновичів. Автор поетичних книжок: "Вокзали душ", "Приручене каміння", Світло світанкової води", "Крона, "Біла гора", "Amore"; прозових: "Пером і серпом", "І сміх і гріх".