Краеведческое общество «Каменское-Днепродзержинск» выступает с инициативой проведения бессрочной акции под названием «Работа над ошибками». Члены нашего общества, а также все заинтересованные лица могут принять участие в мониторинге местной краеведческой литературы периода независимой Украины с целью выявления несоответствия приведенных фактов реальности. О результатах «проверки» с обоснованием собственного мнения, просим сообщать на сайт Центральной библиотеки. Необходимо подчеркнуть, что речь идёт о конкретных неточностях, а не об оценках того или иного события или явления, ибо каждый человек имеет право на собственное мнение.
Учитывая справедливый вопрос: почему Ваше исправление нужно считать истиной, а не новой ошибкой? – мы максимально постараемся каждое замечание снабдить достоверной ссылкой на первоисточник
. Любов Алексієвська Кам'янське-Дніпродзержинськ від «А» до «Я»
Стор. 14. «Акимович Валентина – підпільниця». Насправді підпільниця Акимович мала ім’я Віра.
Стор. 28. «Басейна вулиця, Басейний тупик – невелика вулиця Верхньої колонії, яка проходила над водяним підземним каналом обкладеним цеглою довжиною понад 1000 м. По каналу подавалася вода з Дніпра до водонапірної вежі, а потім – у житлові будинки та на завод. Канал закінчувався великим резервуаром для води об’ємом понад 200 куб. м. на глибині 22 м. На поверхні був декорований великою клумбою».
В цьому уривку дві споруди поєднані в одну – Водонапірна вежа Верхньої колонії та Водокачальна будівля, що розташована на березі Дніпра. Обидві споруди збереглися до цього часу. Стосовно Водонапірної вежі: питна вода накачувалась до неї насосами, звідти по підземних трубах подавалась на Верхню та Нижню колонії. Невелика вулиця майже впиралась в резервуар (басейн) аварійного запасу води, звідки пішла назва вулиці – Басейний тупик.
Джерело: «Описание Днепровского завода», 1908.
Стор. 29-30. «Бесєдов Ісаак Малахович. 1921-1923 – заступник, голова Кам’янського райвиконкому, а за сумісництвом 1920-1921, 1923 – Директор Дніпровського заводу».
Згідно останніх архівних розвідок І. Бесєдов обіймав посаду директора Дніпровського заводу за сумісництвом з серпня по жовтень 1921 р.
Стор. 33 Сучасні Благодійні товариства: «Карітас».
Католицька благодійна організація «Карітас» припинила свою діяльність та знята з реєстрації на початку 2000-х років.
Стор. 51. «Верхня колонія. Збудовані три церкви – православна, католицька і лютеранська, для службовців – зимовий і літній яхт-клуби, а також крамниці, вільна пожежна дружина і т. д.»
В 1897 р. для віруючих-лютеран адміністрація Дніпровського заводу придбала будинок поза межами Верхньої колонії. Літній яхт-клуб збудований на березі Дніпра поруч з Нижньою колонією. Членами Кам’янського товариства веслового плавання були як службовці, так і робітники. Крамниці та вільна пожежна дружина були розташовані поза межами Верхньої колонії. Джерело: «Описание Днепровского завода», 1908.
Стор. 57. Воїнам-визволителям монумент «Слава». На чільній стороні стели – барельєф з орденом «Победа».
На монументі Слави немає барельєфа з орденом «Победа», а є орден Вітчизняної війни.
Стор. 69. «Чоловіча гімназія доповнила… польсько-єврейську школу (в одному з корпусів лікарні №1)»
До революції польська та єврейська школи функціонували окремо. Зокрема польська школа діяла при католицькому дитячому притулку, розташованому поруч з костьолом (нині корпус №5 лікарні №1).
Стор. 72. «Голгофа… відкрита 13 серпня 2013»
Насправді архітектурна композиція зі скульптурою Христа Спасителя («Голгофа») відкрита 15 вересня 2013.
Стор. 72. Голобородько …народний артист РФРСР.
Правильно РРФСР, тобто Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки.
Стор. 77. «ГРЕС збудована в 1932 р. В 1930-х роках носила ім’я С. Реденса».
5 жовтня 1931 року здійснено пуск Кам’янської РЕС холостим ходом, 1 листопада 1931 року електростанція дала перший промисловий струм. У грудні 1931 р. робітники ДДЗ внесли пропозицію назвати КРЕС на честь голови ДПУ УСРР С. Реденса. Але на офіційному рівні збудоване підприємство упродовж 1933-1936 рр. носило ім’я Ф. Дзержинського.
Стор. 78. «Грушевський А. М. закінчив історичний факультет Казанського університету. Комісар брав участь у боях під Москвою. Друзі-підпільники домоглися переведення його до лікарні, де йому ампутували ногу. Розстріляли 10 липня 1943 р.»
Анатолій Грушевський закінчив Самарський університет. Він не міг бути комісаром, оскільки був позапартійним. Друзі-підпільники не мали впливу на гестапо. Грушевського перевели до лікарні з в’язниці з причини гангрени. Розстріляний 10 червня 1943 року.
Стор. 80-81. Гужевський Людвіг та дружина Олена-Кінегунда «дворяни Ровенської губернії».
Насправді, означені особи були дворянами Ковенської губернії (Ровенської губернії як такої не було).
Стор. 82. ДДРЕС селище…в стилі радянського конструктивізму.
Насправді, район називався не селищем, а містечком. Будівель в стилі радянського конструктивізму там немає, оскільки цей стиль був заборонений в 30-ті рр. 20 ст.
Стор.88. ВАТ ДМКД
Правильно ПАТ «ДМКД»
Стор. 89. «Птоломея»
Правильно Птолемея.
Стор. 89. ПАО «ДніпроАзот»
Правильно ПАТ «ДніпроАзот»
Стор. 95. Долматова вулиця – давнішня «Дунайська»
Насправді – «Амурська».
Стор. 106. Жукова Маршала вулиця: «деякі ветерани…наполягають на наданні вулиці статусу проспекту…»
Цей район і так мав статус проспекту.
Стор. 109. «Заводоуправління ПАТ ДМК, ліва частина добудована 1913-1915 рр. за проектом архітектора О. Я. Сокола».
Ліва частина заводоуправління добудована в 1916 році.
Стор. 109. «Заводська православна церква. Автор проекту єпархіальний архітектор Л. А. Бродницький».
В 1894 році Леонід Бродницький обіймав посаду виконуючого обов’язки архітектора Катеринославського губернського управління, про що свідчить запис в метричній книзі Троїцької церкви про його вінчання від 10 вересня 1897 року.
Стор.112. «Запоріжжя-Кам’янське» – поштова, а потім залізнична станція.
Автор мішає в статті поштову і залізничну станції. При будівництві Катерининської залізниці в 1884 р. було відкрито станцію «Запоріжжя» (див. «По Екатерининской железной дороге», с. 131). При станції «Запоріжжя» діяла «Запорожье-Каменская Почтово-Телеграфная Контора» (див. «Список домовладельцев села Каменского», 1910. С. 7.), тобто «Запоріжжя-Кам’янське» було поштовим адресом нашого селища, а потім міста.
Стор. 112. Запорізькі вулиці. «Пустирище, що відділяло Кам’янське від станції Запоріжжя-Кам’янське»
Так само. Правильно від «станції Запоріжжя».
Стор. «Здравниця Дзержинки».
Офіційна назва «Профілакторій «Дзержинка»
Стор. 119. «Інженерний клуб для адміністрації та службовців Дніпровського металургійного заводу».
Офіційна назва підприємства – Дніпровський завод.
Стор. 119. «Інститутська вулиця, розташовані лише три будинки».
На вулиці Інститутській розташовано п’ять будинків.
Стор. 134 «Ресторан «Космос».
Правильно «кафе «Космос».
Стор. 145. Косинський Микола Федорович (1925 – ?)
Косинський Микола Федорович пішов з життя у 2009 році.
Стор. 146. «Костел римо-католицький, споруджений за ініціативою вихідця з Польщі І. Ясюковича. Кількість прихожан на початку ХХ ст. була близько 7000 чол. 1928 р. за рішенням Кам’янського відділу культів костел був закритий».
Поляк І. Ясюкович був вихідцем з Литви. Кількість поляків на початку ХХ століття не перевищувала 3000 осіб, тому кількість прихожан була значно нижчою за цю цифру. Костьол був закритий 12 грудня 1929 року за постановою президії Окружного виконкому України від 01.12.1929.
Стор. 150. «Красна площа, таку назву одержала колишня Церковна площа біля Свято-Богородичної церкви».
Правильна назва церкви – Різдво-Богородична церква.
Стор. 151. «Батько Карло Крикент прибув на Дніпровський завод в 1880 р.»
Правильно Карл Крікент, а не Карло, тому що родина Крікентів була німецького, а не італійського походження.
Стор. 164. «…вулиць Й. Сталіна (тепер Київська) та Л. Берія (згодом Д. Менделєєва)…»
Насправді все навпаки: вул. ім. Л. Берія – це Київська, вул. ім. Сталіна – Менделєєва. Відповідно, старий пам’ятник Леніну був звернений обличчям далі по вулиці Берія.
Стор. 165. Лесі Українки вулиця. Її молодша сестра Ольга Косач-Кривинюк «…проживала в Катеринославі».
Точніше, вона проживала в Лоцманській Кам’янці біля Катеринослава.
Стор. 170. Літак МИГ-19. («… так званий ШМАС»)
Варто розшифрувати абревіатуру ШМАС: Школа молодших авіаційних спеціалістів.
Стор. 180. Матері пам’ятник. «…школярка Настя Галагаза».
Правильно Настя Галагуза.
Стор. 186. Михайлов Олександр Михайлович, народився в с «Северівка»
Правильно в с. Северинівка.
Стор. 189. На чільній стороні стели – барельєф з орденом «Победа»
На стелі немає барельєфа з орденом «Победа» (можливо, він був раніше, але не зберігся).
Стор. 192. «Музей історії міста 28 квітня 1932 року переїхав до приміщення закритої Свято-Миколаївської церкви».
Музей історії міста 25 квітня 1932 року розмістив свою експозицію в приміщенні закритої Свято-Миколаївської церкви.
Стор. 192. «…відкрито скансен-музею просто неба».
«Скансен» – це музей народного житла та побуту, а не те, що знаходиться біля дніпродзержинського музею історії міста. Так само – на с. 319.
Стор. 201. Нові плани, вул. Василівська
Правильно Васильєвська.
Стор. 205. «Орільський заповідник»
Правильна назва «Дніпровсько-Орільський заповідник».
Стор. 209. «ВАТ «ДніпроАзот»
Правильно «ПАТ «ДніпроАзот»
Стор. 210. «Парк культури та відпочинку, закладений у 1939 р. На території колишнього кладовища в 1905 р. на нелегальні партійні збори збиралися більшовики. Про це сповіщає меморіальна дошка на центральному вході з боку вул. Карла Маркса».
Парк культури та відпочинку був закладений в 1934 р. Меморіальна дошка сповіщає про збори більшовиків в 1907 році. Див. «Дніпродзержинськ. Довідник-путівник». Д. 1960. С. 149.
Стор. 212. «локомотив П№2175»
Правильно «локомотив 9П-2175»
Стор. 213. «Пелін Григорій Іванович, у 1919 р. загинув у с. Тритузному від рук григор’євців».
Г. Пелін загинув у с. Тритузному від рук місцевих жителів, як відплата (помста) за вбивство Пеліним селянина.
Стор. 222. «Політехнікум – навчальний заклад, створений 25 квітня 1920 року на базі курсів для підвищення кваліфікації металургів (було лише 20 студентів)».
В 1920 році було подано 289 заявок на навчання.
Стор. 222. «металургійного технікуму»
Правильно «металургійного коледжу».
Стор. 226. «Пресвятої Богородиці церква – перша церква Кам’янського, була знесена в 60-х роках ХХ ст.»
Перша згадка про Кам’янську церкву Різдва Пресвятої Богородиці відноситься до 1750 р. В 1787 р. храм був перенесений на нове місце. Згодом було збудовано новий храм замість старого, розрахований на 800 прихожан. Протягом 1873-1879 збудували новий храм замість другого, цей третій храм і був знесений радянською владою в 1964 році.
Стор. 228. «Амадея Моцарта»
Правильно «Вольфганга Амадея Моцарта».
Стор. 229. «Прометей» пам’ятник, відкритий 6 листопада 1922 р. на братській могилі більшовиків». Єдиний у світі Прометей – розкутий.
Пам’ятник «Прометей» відкрито 7 листопада 1922 р. в день п’ятої річниці більшовицького заколоту.
Твердження, що «наш Прометей» єдиний у світі Прометей – розкутий, не відповідає дійсності. Див. Інтернет «пам’ятники Прометею».
Стор. 233. «Реденс Станіслав Францевич – з його особою пов’язують дозвіл на пуск металургійного заводу в Кам’янському (1925)».
В 1925 році Реденс обіймав посаду секретаря голови ВРНГ Ф. Дзержинського, тому він не міг дати дозвіл на пуск заводу або сприяти цій події.
Стор. 234. Республіканська вулиця, магазин «1000 дрібниць»
Магазин «1001 дрібниця»
Стор. 235. «Римо-католицький костел Святого Миколая, побудований в 1894 р.»
Костьол побудований в 1897 р.
Стор. 235. «Різдво-Богородицька козацька церква, знесена (спалена) 1966 року.
Різдво-Богородицька церква, знесена в 1964 році за допомогою важкої техніки.
Стор. 235. Твердження, що Олесь Гончар «у юності часто бував у нашому місті», не відповідає дійсності.
Стор. 236. «Родіна» (біоскоп «Художній») – кінотеатр, відкритий у Кам’янському в кінці ХIХ ст. на Гімназичному проспекті».
Наприкінці ХIХ ст. цей район Кам’янського не був забудований, Гімназичного проспекту ще не було.
Стор. 245. «Світальська Поліна Кирилівна – підпільниця, розстріляна в березні 1943 р.»
Поліна Світальська розстріляна 10 червня 1943 року.
Стор. 249. «Нижні куполи були оцинковані залізом»
Куполи можуть бути або покриті залізом, або покриті оцинкованим залізом (також – на с. 282).
Стор. 252. Селіванов (Буряк) Володимир Дмитрович, народився 7 квітня 1944 р.
Для справки: Селіванов: помер 16 січня 2011 р.
Працював редактором молодіжної студії «облтелерадіокомітету»
Правильно «облтелерадіокомпанії».
«ОСОАВІАХІМ» – українською «Тсоавіахім».
Стор. 262. «Сокол Олексій Якович (13 лютого 1873–23 вересня 1939)»
Олексій Сокол народився 13 лютого 1870 року.
Стор. 265. «Джугалішвілі»
Правильно «Джугашвілі».
Стор.266. «Буйт-Барух».
Правильно «Бейт Барух».
Стор. 267. «До 30-х назву Стасової носила вулиця Спортивна».
Вулиця Стасової (майбутня Спортивна) існувала ще в 1936 р. (див. «Дзержинець», 17.11.1936).
Стор. 290. «Хорманський Маріан (Мар’ян) Здіслав Юліан (1857-1919) – харківський архітектор, автор проекту Свято-Миколаївського костелу в нашому місті та Св. Йосипа у Катеринославі».
Проектантом костьолу Св. Йосипа в Катеринославі був архітектор Альберт Вікентійович Бродницький. Авторство Маріана Хорманського як проектанта костьолу Святого Миколая в нашому місті спростоване останніми розвідками на цю тему.
Стор. 290. «Хоткевич Марина – лікар-хірург лікарні №7».
Прізвище лікаря-хірурга лікарні №7 – Туткевич-Хорошилова.
Джерело: паспорт М. Туткевич-Хорошилової.
Стор. 293. Церква Різдва Пресвятої Богородиці. «… селяни змушені були …переселитися вище по Дніпру».
Справді, навпаки: нижче по Дніпру, з Пісків на нове місце.
«Церква Різдва Пресвятої Богородиці спорудження 1750 року була знесена в 1966 р.»
В 1964 р. була знесена не первинна Церква Різдва Пресвятої Богородиці спорудження 1750 року, а побудована на цьому місці церква під тією ж назвою.
Стор. 299. Вулиця Черняховського насправді простягається до вул. Богдана Хмельницького, провулок Черняховського – до вул. Черняховського, а не до Республіканської.
Стор. 305-306. «Шепетов Іван Михайлович, генерал-майор. Його дружина передчасно померла, не витримавши постійних допитів та зневаги. Син Юрій змушений був зректися батька».
Син Героя Радянського Союзу Юрій Іванович Шепетов категорично спростовує цю інформацію.
Стор. 311. Яловий Андрій Іванович. Інтролігація – це не художнє оформлення книг, а мистецтво їх оправи.
Стор. 311. «Янкевич Мартин Зигмундович, перший ксьондз відродженого римо-католицького костелу Св. Миколая».
Першим ксьондзом, який служив в костьолі Св. Миколая був священник з Харкова о. Юрій Зімінський. Ксьондз Мартин Янкевич став першим настоятелем відродженого храму.
Стор. 315. «Ясюковича І. І. бюст, відкритий 17 липня 2014 на честь 225-річчя металургійного комбінату»
На честь 125-річчя комбінату.
Стор. 317. «1892, 26 вересня відкрилось 2-х класне заводське училище».
«Заводское двухклассное училище с шестилетним курсом открыто 26 сентября 1893 года» (Описание Днепровского завода, 1908).
Стор. 317. «1922, 6 листопада відкрито пам’ятник Прометею».
Пам’ятник Прометею відкрито 7 листопада 1922 року.
Стор. 317. «1926 – засновано як самостійне підприємство Дніпровський вагонобудівний завод».
«В 1927 году становится самостоятельным Каменским вагоностроительным заводом вагоностроительное отделение ДМЗ». (Див. «Днепровский меткомбинат 1889-2009». Стор. 39).
Стор. 317. «1928, 13 грудня – закриті всі молитовні заклади міста».
10 грудня 1929 року була закрита нова синагога, 11 грудня Свято-Миколаївська церква, 12 грудня костьол, 13 грудня кірха. Молитовні заклади міста – стара синагога, Різдво-Богородична церква продовжували свою релігійну діяльність.
Стор. 319. «2000 – відреставрований найстаріший пам’ятник Дніпродзержинська, його символ – Прометей».
Фігуру Прометея зняли з постаменту та перенесли до музею історії міста, а на його місце поставили зовсім іншу фігуру.
Стор. 319. Пам’ятник Шевченку був відкритий у 2000 році, але не 16 червня, а 3 червня.
«Жінка-мати» відкрита у 2002 р., а не в 2003.
Пам’ятник Леніну перестав існувати не 24, а 22 лютого 2014 року.
Стор. 320. «Вулиці, які змінили назви або зникли з карти міста: Басейний тупик».
Вулиця Басейна (або Басейний тупик) не змінювала назву і не зникла з мапи міста.
Стор. 324. «В роки окупації (1941-1943) був Берлінський проспект – Гімназичний, Г. Пеліна, Кладбищенська – Сировця».
Під час окупації пр. Пеліна був перейменований на вулицю Німецьку (див. газета «Кам’янські вісті» 11.10.1941), вулиця Сировця мала назву вулиця генерала Штейнера (див. постанову коменданта Юргинса, вересень 1943 р.)
