Клуб інтелектуального кіно заснований у січні 2011 року.
Куратор клубу Бохан Наталія Володимирівна.
Засідання клубу проходить на базі юнацького відділу, один раз на місяць.
Телефон для довідок: 3-23-66.
Мета: задовільнити назрілу потребу дніпродзержинців долучитися до шедеврів світового кіно.
Завдання кіноклубу: забезпечити користувачів бібліотеки можливістю:
- дивитися інтелектуальне кіно (класику світового кінематографу, авторські кінострічки);
- зрозуміти авторську кіномову;
- вислухати точку зору інших учасників кіноклубу.
«Фільм – це життя, з якого видалили плями нудьги»
(А. Хічкок)
2012 рік
СІЧЕНЬ (2012)
ЕМІР КУСТУРИЦЯ "АРІЗОНСЬКА МРІЯ"
"Клубу інтелектуального кіно" виповнився 1 рік. 26 січня в юнацькому відділі знову зібралися любителі хорошого кіно. Перше засідання нового року присвячено сербському режисеру, боснійського походження Еміру Кустуриці. Дивилися "Арізонську мрію". Чому саме цей фільм? Тому, що він перекликається з фільмом французького режисера А. Леморіса "Червона куля", який презентувався на відкритті клубу у січні 2011 року.
"Арізонська мрія" - один з тих фільмів, які ти абсолютно безболісно впускаєш до себе в душу, але не можеш звільнитися від його впливу, який подивишся один раз і довго не можеш забути потім. Часом тобі важко не тільки відрізнити сни від реальності, а навіть зрозуміти - плакати чи сміятися. Але це більше ніж просто незабутнє кіно. Немов геніальна поема, в якій поєднання метафор відгукується на твої почуття так, що ти вже не можеш передати їх іншими словами. Немов неповторна картина, кожен штрих якої дихає живою силою мистецтва, приковуючи до себе твій погляд. Усі думають, що жити мріями дуже легко. Але насправді це не так. Ти поринаєш в свої сни, але коли-небудь все одно настає світанок, і всі ми прокидаємося, відкриваємо очі і повертаємося до реального світу. "Вставай, Колумб!" - Ти розгублено озираєшся навколо і важко зітхаєш. Те, що секунду тому було в небі дельтапланом - всього лише ліжко, а твоя голова спочиває не на легких хмаринках, а на цілком маючу певну вагу, подушці - твоїй звичайній подушці, де ти вивчив кожне пір'ячко. І тобі ні з ким поділитися, ніде знайти розраду ... і ти дивуєшся. Чому? Чому тобі тісно в цьому світі? Чому твоїй душі тісно в цьому тілі? Чому замість байдужого світла неонових ліхтарів ти бачиш ласкаву усмішку сонця? Чому повітря просочене зимовою свіжістю, коли під ногами плавиться від спеки асфальт? Всі це бачать, і ніхто не дивується. Чому? А може ... може це бачиш тільки ти один?
ЛЮТИЙ (2012 рік)
ЛАРС ФОН ТРІЄРА "МЕЛАНХОЛІЯ"
У лютому "Меланхолія" прийшла в Дніпродзержинськ. Картину побачили гості Клубу інтелектуального кіно. Незважаючи на погоду , зал кіноклубу був заповнений.Лютий названий на честь Фебрууса - етруського бога смерті, очищення, підземного царства, де живуть душі померлих, - розповідає Наталя Бохан - керівник клубу. В цьому році цей місяць став на один день довше. Сьогодні особливий день. Такий день повториться тільки через 4 роки. Я думала який же фільм вибрати для перегляду саме в лютому, саме у високосний рік. І мені захотілося трошки вас полякати, показавши фантастичну психологічну драму "Меланхолія". "Меланхолія" ознаменувала вихід знаменитого режисера із його затяжної депресії, результатом якої став похмурий та сповнений безнадії "Антихрист". "Меланхолію" аж ніяк не назвеш оптимістичним фільмом. Відомий провокатор Трір зіграв на поширеному страхові кінця світу, який пророкують вже у наступному році. Режисер зізнавався, що ідея картини прийшла до нього під час сеансів психотерапії, проте він вирішив не знімати фільм-катастрофу, а зосередитись на почуттях людей, які перебувають в очікуванні смерті. "Меланхолія" складається із двох частин, які називаються іменами сестер - головних героїнь фільму. Перша ("Жюстіна") розповідає про весілля молодшої сестри, а друга ("Клер") присвячена старшій та її переживанням напередодні кінця світу. Жюстіна (за цю роль Кірстен Данст отримала Золоту пальму в Каннах) перебуває у меланхолії і навіть власне весілля не радує її. Вона очевидно мучиться серед кічової пишноти замку, орендованого в чоловіка Клер, уникає гостей і навіть власного нареченого. "Меланхолія" - це безперечно видатний європейський фільм. І його єдиний можливий недолік у тому, що він не вписується у жодну соціальну схему. Він існує поза межами сучасної політичної та соціальної кон'юнктури, нічого не критикує та не проголошує жодних революційних ідей. Це чисте мистецтво заради мистецтва, і воно приносить неабияку втіху.
БЕРЕЗЕНЬ (2012 рік)
КШИШТОФ КІСІЛЬОВСКІ "ТРИ КОЛЬОРИ. СИНІЙ"
На березневому засіданні Клубу інтелектуального кіно знайомились з творчостю Кшиштофа Кісьльовскі. Переглядали "Три кольори" - трилогію, який складається із трьох фільмів: "Синій","Білий" та "Червоний". Три кольори – Синій" - перший фільм трилогії Кшиштофа Кислевського, що оповідає історію про жінку, котра дивом залишилась живою після страшної автокатастрофи, але втратила чоловіка і п’ятирічну доньку. "Три кольори – синій" - це метафорична притча про зцілення від згубних почуттів. Подолати трагедію означає, у певному сенсі, віднайти свободу від минулого, від любові. Але така свобода породжує порожнечу, яку може здолати леше нове кохання… Фільм задумувався в рамках святкування 200-річчя великої французької революції і мав стати розшифровкою символів, які уособлюють кольори французького національного прапору. Кєсльовський старанно зберіг первинну ідею, але пішов дальше: де-факто він перетворив трилогію на гімн всьому європейському союзу, який у ті часи переживав своєрідний ренесанс. Та ще й вразив глядачів своєю власною інтерпретацією кольорової гамми, перефокусувавши глобальні соціально-політичні ідеї у сферу інтимних людських стосунків. Вийшло просто геніально. Кожна серія виконана у окремій колірній гаммі, яка відповідає «своїй» частині трилогії: блакитний, білий, червоний. Четвертим кольором, який став фоновим і водночас об’єднавчим для всіх трьох полотен, режисер поставив колір любові. Перший колір - синій, або блакитний. Колір, який так добре знайомий громадянам нашої неньки України. Колір свободи. Що вкладаєте особисто ви у це поняття? Що готові віддати, щоб почувати себе вільним? Що дає любов: залежність чи свободу? І чи можна бути абсолютно вільним у цьому житті?
КВІТЕНЬ (2012 рік)
ВІТТОРІО ДЕ СІКА "ВЧОРА, СЬОГОДНІ, ЗАВТРА"
Софі Лорен і Марчелло Мастроянні виконали тут по три ролі в трьох комедійних новелах про те, як італійські жінки домагаються бажаного за допомогою своєї сексуальної привабливості. Дуже еротично виглядає Лорен, яка зіграла: дружину безробітного, змушену торгувати контрабандними сигаретами, і народжувати дітей одного за іншим, щоб судові пристави не описали майно; егоїстичну світську даму, що викидає свого коханця з автомобіля через дурницю; дівчину легкої поведінки, що дає обітницю цнотливості на цілий тиждень в той момент, коли приїхавший до неї коханець, вже готовий задушити її в пориві пристрасті. У всіх цих історіях нещасний герой Марчелло Мастроянні пасує перед тваринною енергією своєї пасії.
2011 рік
СІЧЕНЬ (2011 рік)
АЛЬБЕР ЛАМОРІС «ЧЕРВОНА КУЛЯ»
Глядачів гостинно зустрічали у залі, прикрашеному червоними кульками, на столах червоні квіти, червоні серветки, червоні свічки. Усім присутнім вручались червоні повітряні кульки. Усе було готово до перегляду фільму французького режисера Альбера Ламоріса «Червона куля» Дія короткометражного фільму розгортається в післявоєнному Парижі. Хлопчик (роль якого виконує Паскаль Ламоріс, син режисера) по дорозі до школи знаходить велику, червону повітряну кулю, прив'язану до стовпа. Він відв'язує її, йде з нею до школи, Для одинокого хлопчика куля стає другом Під час уроків куля чекає з зовнішньої сторони вікна школи, за що хлопчика виганяють з уроку і замикають в підсобному приміщенні. Пізніше його разом з кулею виганяють з церковної служби. В кінці фільму за хлопчиком і кулею полює вулична банда хлопчиків. Зрештою, їм вдається захопити кулю і розстріляти його з рогатки. Після цього всі повітряні кулі Парижа підіймаються у повітря, прилітають до хлопчика і підіймають його над землею. У фінальній сцені він летить над містом на зв'язці куль. Геніальний, зворушливий і дивовижний фільм - притча. Про любов, добро і зло. Не важливо, що короткий метр, все одно в ньому ціле життя. "Золота пальмова гілка" і "Оскар" не даремно», - розповідала керівник клубу Наталя Бохан.
ЛЮТИЙ (2011 рік)
ОЛЕКСАНДР ЖАРДЕН «АРОМАТ КОХАННЯ ФАНФАН»
Лютий - День Святого Валентина. В клубі панувала пристрасна любов, дивилися фільм Олександра Жарден «Аромат кохання Фанфан». Пристрасна любов проходить. Особливо швидко в шлюбі, коли доводиться штовхатися на кухні і бачити кожен день, як старіє він чи вона. Цього боїться Олександр, зустрівши прекрасну Фанфан. Він вирішує не одружуватися на своїй нареченій Лорі і не мати від неї дітей, а дружити і любити її вічною платонічною любов'ю, Він знімає Фанфан квартиру так, щоб жити в сусідній, яку він облаштовує дзеркальними, прозорим з його боку склом..
БЕРЕЗЕНЬ (2011 рік)
ПАТРІС ЛЕКОНТ «ДІВЧИНА НА МОСТУ»
Березень подарував «Дівчину на мосту», фільм французького режисера Патріса Леконта. Історія кохання двох самотніх душ, які разом зуміли досягти небувалих висот. Юна дівчина, яка хотіла кинутися з моста в Сену, і немолодий метальник ножів, якому потрібна була асистентка для подання. Як тільки вони об'єднали свої зусилля, весь світ опинився біля їхніх ніг, коли вони розлучилися, щастя і удача покинули їх. І знову вони зустрілися, але вже на іншому мосту, де рахунки з життям збирався звести циркач. Картина представлена на премію "Сезар" 2000 року у восьми категоріях, а також на премію "Золотий глобус" - в номінації "Кращий зарубіжний фільм".
КВІТЕНЬ (2011 рік)
ЕРНСТ ЛЮБИЧ «НІНОЧКА»
1 квітня в День гумору та сміху була доречна комедія Ернста Любича «Ніночка» з Гретою Гарбо і Мелвином Дугласом в головних ролях. Цей фільм увійшов до прокату зі слоганом «Гарбо сміється!» і став першою повноцінною комедійної картиною Гарбо і в той же час її передостанньою появою на кіноекрані. Троє радянських емісарів - Іранов, Бул’янов і Копальський за завданням партії приїжджають до Парижа, щоб продати конфісковані коштовності. Серед них є прикраси, що належали великій княгині Сванє , яка хоче їх викупити до торгів і посилає до емісарів в як посередника свого коханця графа Леона д'Алгу. Леон знайомить радянських емісарів з принадами капіталістичного життя, вони швидко піддаються спокусі і, замість того, щоб виконувати завдання, віддаються розвагам. У той момент «Советы», відряджають до Парижа партійну активістку Ніну Якушову довести справу до кінця і повернути на батьківщину трьох нероб. Спочатку Ніночка тверда і непохитна у своєму протистоянні Леону і паризьким спокусам, а тим часом граф закохується в неї ...
ТРАВЕНЬ (2011 рік)
ЗАБУ БРАЙТМАН «Я ЇЇ ЛЮБИВ. Я ЙОГО ЛЮБИЛА»
Травень подарував Забу Брайтмана «Я її любив. Я його любила» за романом Анни Гавальди. Рік виходу на екран: 2009 .У житті Хлої вибухнула трагедія: до іншої жінки пішов її коханий чоловік Адріан. Жінка шокована і засмучена. Батько Адріана - П'єр забирає невістку разом з двома її дочками у свій заміський будинок, де він ділиться з нею історією про своє пристрасне кохання, про яку П'єр не насмілювався говорити цілих 20 довгих років. … «Книга проста і одночасно глибока, вона пише про звичайні, буденні речі і описує їх саме такими, якими вони є насправді." Я прочитала всі її книги, вони не з тих, що змінюють свідомість чи впливають на світосприйняття, але з тих, що дарують приємний і теплий спогад про історії і героїв Гавальди. Вони справжні і живі, і чимось дуже близькі мені"-, говорять наші читачки. Глядачі відповідають: фільм краще за книгу…
ЧЕРВЕНЬ (2011 рік)
ІШТВАН САБО «БУДАПЕШТСЬКІ КАЗКИ».
У червні прийшов час познайомитися з творчістю Іштвана Сабо і його дивовижним фільмом «Будапештські казки». В цей день в юнацькому відділі панував жовтий колір: квіти, свічки, серветки, навіть кофтинка у пані Наталі - господарки клубу інтелектуального кіно, були жовті. Дивилися фільм угорського кінорежисера, сценариста і письменника Іштвана Сабо "Будапештські казки" . Є у фільмі два прекрасні моменти: перший - це перерахування всіх відтінків жовтого, яке триває близько хвилини, зрозуміло, чому всюди жовтий колір?. Другий момент - «магія чисел», коли люди починають перераховувати, чому те чи інше число нещасливе. Картина у Сабо вийшла дуже красивою і символічною. Без сумніву, це один з кращих фільмів Сабо, сповнений щирого гуманізму і незамовленого оптимізму Фільм дуже суперечливий. З одного боку - досить яскрава комедія в стилі Кустуриці (який у той час ще й не починав працювати в кіно) з безліччю хороших жартів і яскравих моментів, але з іншого - неймовірно нудне оповідання майже без будь-якої дії, розтягнуте на півтори години. Одне можна стверджувати точно - поціновувачам і любителям кіно фільм сподобався, тому,що він символічний і кожен кадр його поставлено неймовірно красиво.
ВЕРЕСЕНЬ (2011 рік)
ЕТТОРЕ СКОЛА «БАЛ»
У вересні під час акції «Бібліотечне безсоння» члени клубу (і не тільки) змогли подивитися музичний кінофільм режисера Етторе Скола «Бал», створений на основі вистави театру «Театр дю КАМПАНЬОЛО». У танцзалі невеликого паризького кафе збирається різна публіка, об'єднана одним - відсутністю партнера. І життя - як запрошення на танець. До того ж, у змінюваних часі і ритмах: від довоєнного кафешантану, енергії робочого класу Народного Фронту 1936, через смуток режиму Віші, до післявоєнного відродження, потім через Алжирську війну ... до рок-н-ролу, студентської революції травня 1968 ... і диско. Можна простежити історію розвитку європейського кінематографа. Фільм "Бал" Етторе Скола - це один з найбільш незвичайних фільмів в історії світового кіно. , Критики були засліплені його витонченістю і чарівністю. Вони назвали цей фільм "казковою феєрією ..."," ... одним із самих незабутніх кінофільмів ... »
ЛИСТОПАД (2011 рік)
ІНГМАР БЕРГМАН «ОСІННЯ СОНАТА»
У листопаді пані Наталя представила фільм шведського режисера Інгмара Бергмана «Осіння соната». Фільм ніби знятий у сонатній формі, він звучить. Бергман виступає не в ролі режисера, а в ролі композитора, він стриманий, незворушний і навіть конфлікт, він всередині, не кричить про себе. Дуже тонка палітра, побудована на дуеті - матері і дочки, всього два кольори, але так багатогранно зіграні, дивишся і відчуваєш правду, голу, таку просту, без частки патетики. "Краса і трепет конфлікту. Біль і насолода трагедією - це візитна картка Інгмара Бергмана. Важкі психологічні конфлікти і морально-естетичні проблеми, які не соромиться розбирати режисер, не роблять його нудним, навпаки роблять образ його картин і його самого глибоким і цікавим. «Осіння Соната» являє собою боротьбу тонкості і грубості, відкритості і награності. У цьому фільмі за кожним поворотом чекає відкриття, яке можливо дасть нам урок і можливість поглянути з боку на себе і своїх близьких" (Відгук глядачки)
ГРУДЕНЬ (2011 рік)
КІМ КІ - ДУК «ВЕСНА, ЛІТО, ОСІНЬ, ЗИМА І ЗНОВУ ВЕСНА».
В грудні дивилися авторську драму корейського режисера Кім Кі Дука «Весна, літо, осінь, зима і знову весна». Осягаючи мудрість, викладають вчителі, і вбираючи красу природи, підростає маленька людина. Весна його життя прекрасна і суперечлива: ігри змінюються працею, сміх сльозами. Роки пройдуть непомітно, настане літо, і хлопчик перетвориться на юнака, який пізнає любов, а з нею і гріх, за який треба буде розплачуватися. Тихенько опадають листочки дерев, зворушені восени, і безжально змітаються разом з колишніми помилками. Час іде по колу, не запізнюючись і не відстаючи. За весною іде літо, за літом - осінь, за осінню-зима. І все знову повторюється . Відгуки членів клубу щодо перегляду фільму: Римма: Цей фільм просто шалений! Всі хто над ним працював заслуговують безперечної похвали. Здається мені, що фільм увійде (або вже увійшов) в історію кінематографа як один із шедеврів. Михайло:Мені не сподобався Сергій:Люди приходять в кіно, щоб розділити одну і ту ж мрію. Володимир :Кім Кі Дук геніальний. Як казав про нього, не пам'ятаю хто .. "Кім Кі Дук приручив порожнечу" і цим все сказано. В фільмах Кім Кі Дука смерть і любов йдуть рука об руку. Його фільми жорстокі і політичні .І з кожним роком стають дедалі жорсткішими. У фільмах Кім Кі Дука люди танцюють на лезу бритви .. з ангелами і бісами .. Неможливо уявити романтичну історію з хепі - ендом в його стрічках, ні, тут гостра біль і повні садомазохізму стосунки. Але якщо зрозуміти суть, він просто таким чином шукає розуміння і любові. Режисура чудова. Кожен кадр під прицілом. Чіткий і досконалий. А зображення природи взагалі досконалість. Його картини - це твори мистецтва. Їх можна не розуміти й засуджувати, але від цього не змінюється істина його творів, цінність їх з роками буде тільки зростати і дозрівати для розуміння. Не важливо, як ви ставитеся до його фільмів, вони від цього не втрачають своєї привабливості та шедевральності. Заздрісників завжди більше, ніж справжніх шанувальників, і тих хто готовий визнати людський геній, посланий йому згори. Дивіться, якщо ви готові до перевірки своїх цінностей і своєї духовної зрілості. Якщо ні, краще почекайте, хай пройде час .. Весна, літо, осінь, зима ... і знову весна .. І знову ... І знову ... Ви станете мудрішими і тоді настане час подивитися фільм ... За рік склався колектив однодумців, істинних любителів кіно, які з нетерпінням чекають кожної нової зустрічі в клубі «Інтелектуального кіно»
ДЕСЯТЬ НАЙЦІКАВІШИХ ФІЛЬМІВ ЗІ СВІТОВОЇ КІНОСКАРБНИЦІ, ЯКІ ВАРТО ПОДИВИТИСЯ ВІД КІНОЗНАВЦЯ АНДРІЯ АЛФЕРОВА.
"Стріляйте в піаніста" Франсуа Трюффо,
"Громадянин Кейн" Орсона Уеллса,
"Таксист" Мартіна Скорсезе,
"Три дні Кондору" Сідні Поллака,
"Викрадачі велосипедів" Вітторіо де Сіки,
"Ночі Кабірії" Федеріко Фелліні,
"Ліфт на ешафот" Луї Маля,
"Тіні" Джона Касаветіса,
"Трамвай бажання" Еліа Казана,
Самурай" Жан-П’єра Мельвіля,
"Шоковий коридор" Семюеля Фудора.
РАДИМО ПОДИВИТИСЬ
Ким Ки- Дук «Сон» («Мечта»), Юж. Корея, 2008
Ким Ки- Дук «Реальный вымысел», Юж. Корея, 2000
Альфред Форер «И дождь смывает следы», Франция-ФРГ, 1972
Седрик Клапиш «Испанка», Франция, 2002
Клод Шаброль «Двойной поворот ключа», Франция, 1959
Федерико Феллини «Репетиция оркестра»,Италия, 1978
Ричард Айр «Скандальный дневник», Великобритания, 2006
Бейлі Уолш «Спогади невдахи», Велика Британія, 2007
Питер Гринуэй «Вертикальные предметы», Великобритания, 1978
Мартин Скорсезе «Таксист», США, 1976
Ким Ки Дук «Натянутая тетива», Юж. Корея, 2005
Райнер Вернер Фассбиндер «Американський солдат», ФРГ, 1970
Альфред Хичкок «Птицы», США, 1963
Ингмар Бергман «Волшебная флейта», Швеция, 1975
Франсуа Озон, " Восемь женщин", Франция, 2001
Вим Вендерс, "Ложное движение", Германия, 1975
Резо Габриадзе (сценарист), короткометражки ("Пари", "Субботний вечер", "Термометр", "Три рубля" и др), Грузия, 1974-78
Кира Муратова, "Среди серых камней", Украина, 1983
Асоціація кінокритиків Лос-Анджелеса, яка є однією з найвпливовіших професійних спілок американської кіноіндустрії, оприлюднила список найкращих картин десятиріччя. Перше місце дісталося фільму "Малхолланд драйв", який зняв режисер Девід Лінч."Робота Лінча - це одночасно і повчальна історія, і символ тріумфу справжнього мистецтва та авторського погляду в кіноіндустрії", - мовиться в коментарях, що супроводжують список переможців.
У десятку кращих також увійшли наступні картини:
"Нафта" - режисер Пол Томас Андерсон
"Вічне сяйво чистого розуму" - режисер Мішель Гондрі
"Горбата гора" - режисер Енг Лі
"Старим тут не місце" - режисери Ітан і Джоел Коени
"Зодіак" - режисер Девід Фінчер
"Один та два" - режисер Едвард Янг
"4 місяці, 3 тижні, 2 дні" - режисер Крістіан Мунджіу
"Володар перснів" - режисер Пітер Джексон
"Віднесені привидами" - режисер Хаяо Міядзакі
"Втрачений рейс" - режисер Пол Грінграс "
І твою маму також" - режисер Альфонсо Куарон
"На узбіччі" - режисер Олександр Пейн
У виборі кращих картин десятиліття брали участь більше 40 членів Асоціації кінокритиків Лос-Анджелеса. Їм довелося оцінити якості 189 фільмів, допущених до конкурсу.
Нагадаємо, що фільм "Малхолланд драйв" був випущений в 2001 році. Головні ролі в ньому зіграли Наомі Уоттс, Роберт Форстер, Джастін Теру та інші актори.
