Дніпродзержинськ – місто цікавої і складної долі, яке має своє неповторне обличчя, історію, національні традиції. Піднялося воно на місці козацьких поселень і за 260 років перетворилося із звичайного села Кам’янського в потужний промисловий центр.
Сучасний Дніпродзержинськ має своїми витоками козацький зимівник, заснований в період Нової Сечі(1734-1775) під час активної колонізації краю, сформувався на базі козацьких поселень Кам'янського, Романкового, Тритузного, Карнаухівки. Історичним попередником міста було с. Кам'янське, перша письмова згадка про яке відноситься до 1750 року і пов'язана з будівництвом церкви Різдва Богородиці. Село входило до складу Кодацької паланки Війська Запорізького Низового і на 1756 рік налічувало 115 сімей. Після ліквідації Запорізької Січі, село Кам'янське отримало статус державного і ввійшло до складу Катеринославської губернії.
3 червня 1917 року рішенням Тимчасового уряду йому надано статус міста.
1 лютого 1936 року місто Кам'янське було перейменоване в Дніпродзержинськ.
У 1938 році до його складу ввійшли села Романкове і Тритузне.
У роки індустріалізації в Дніпродзержинську були побудовані вагонобудівний, коксохімічний, азотно-туковий, цементний, котельно-зварювальний та цегельний заводи, швейна фабрика та низка інших підприємств.
У післявоєнний період промисловий комплекс міста поповнився новими підприємствами: Баглійським коксохімічним та чавуно-ливарним заводами, була введена в дію Дніпродзержинська ГЕС.
У 50-80-х рр. ХХ ст. був сформований архітектурний ансамбль міста, з'явилися нові забудови, в тому числі на лівому березі Дніпра.
Місто має три райони:Дніпровський, Баглійський, ,Заводський та селище Карнаухівка. Згідно Указу Президії Верховної Ради УРСР від 9 жовтня 1945 року в м. Дніпродзержинську було утворено три міські райони : Дніпровський, Сталінський, Баглійський. Становлення нового адміністративного устрою в Дніпродзержинську не було простим: 11 серпня 1948 року поділ міста на райони був скасований, а 3 травня 1952 року - відновлений. Цей поділ з деякими територіальними перерозподілами існує й понині. Якщо 2 райони -Дніпровський та Баглійський (названий так іменем командира робітничого загону в роки громадянської війни Г.М.Баглія) з часу заснування не перейменовувались, то третій за цей час називався: Сталінським, Заводським, Брежнєвським і знову Заводським районом. У відповідності з розміщеними в них промисловими підприємствами Заводський район звично називають районом металургії та машинобудування, Баглійський - районом хімії, а Дніпровський - районом право - і лівобережжя. В лівобережній частині цього району мешкає більше третини жителів міста.