Новини нашої бібліотеки

«Платформа національних обмінів» підтримала проект  Дніпродзержинської централізованої бібліотечної системи    «Міняю бібліотекаря». Це вже другий проект який реалізуватимуть наші бібліотекарі. У червні місяці  відбудеться обмін між бібліотекарямі туристичного Івано-Франківська та промислового Дніпродзержинська.

Протягом 5 днів  бібліотекарі пізнаватимуть особливості культури, архітектури та світогляду один одного. Завдяки проекту дехто, можливо вперше почує про Дніпродзержинськ, а кому-то ближче стане Івано-Франківщина.

Підготовлена велика туристична, культурна  та  професійна програма для обох бібліотекарів. Заплановані заходи щодо обміну майстерками, відвідування театральних вистав, фестивалів. На бібліотекарів чекатимуть неординарні екскурсії,  зустрічі з відомими  митцями,  а також нові друзі, знання та яскраві враження.

15 травня у Всесвітній день сім’ї в приміщенні Центральної дитячої бібліотеки великою книжковою родиною зібралися лідери сімейного читання  2016 року: родини Залевських, Балтакс, Смик, Любкіних , Лук’янішиних, Перекопських, Плахотник, Литвинських, Кирпиченко, Захорольських.

Теплу і дружню атмосферу в оточенні улюблених книжок створили дитячі бібліотекари. Родини ділилися своїми успіхами, досвідом, читацькими уподобаннями, обговорювали проблеми виховання. На свято завітала «найчарівніша» і «найдосвідченіша» вихователька, гуру сімейної педагогіки міс Ендрю, роль якої  блискуче зіграла бібліотекар Інна Табакова. Міс Ендрю «дуже суворо» перевіряла знання літератури та англійського етикету. Впоралися  усі. Було весело, душевно і книжково…

Наприкінці учасники свята отримали вітальні листи від дніпродзержинського міського голови Андрія  Білоусова. Усі родини отримали сертифікати на придбання книжок, люб’язно надані спонсорами і нашими друзями благодійним фондом «Центр культури та мистецтв «Златоуст» та книжковим магазином «Книги «К».

Свято завершилося чаюванням за смачним сімейним  пирогом.

Дорогі  друзі, вирушаймо в неділю 22 травня о 8.00 на автобусну екскурсію старим Кам’янським. Відвідаємо   Тритузнянську церкву, прогуляємось Карнаухівкою,  згадаємо ще раз історію Костьолу Св. Миколая, бо минулого разу не вистачило часу і скористаємось нагодою насолодитися величавою музикою у його стінах. Наша екскурсія закінчиться відвідуванням  благодійного концерту лауреата міжнародних і всеукраїнських конкурсів камерного хору  Дніпродзержинського музичного коледжу «Сantabile»

Зустрічаємось 22 травня о 8.00,  вул.Широка,1

Пані Люба  дивуватиме  Вас цікавими історіями

Орієнтовна вартість екскурсії – 50 грн. (транспортні послуги)

0974824913  _Любов Володимирівна

Заявку зробіть, будь ласка, зазделегідь!

Тел.для довідок 0976042186 –Тетяна Іванівна

Не дивлячись  на дощову погоду, понад 50  любителів подорожей ризикнули та вирушили у чергову прогулянку старим містом разом з неперевершеною Любою Алексієвською. Прогулянка вдалася. Верхня колонія зустріла нас  весняними пахощами,вулицями, омитими дощем.  Ще стародавні греки любили пізнавати світ, подорожуючи: вони цінували незвичайні споруди і витвори мистецтва. У II в. до н.е. фінікійський письменник Антіпатр склав путівник, який назвав «Сім чудес світу». Ці сім чудес славляться і сьогодні, хоча жодне з них, за винятком пірамід, не збереглося. 

...Якщо вже пішла по світу подібна мода, яка охопила багато міст і нашої країни, то чому б нам не пошукати якусь дивину або просто якісь цікаві історичні місця і витвори природи в місті та навколо нього .У кожному місті можна знайти щось неповторне: у Києві - собор св. Софії та Києво-Печерська лавра; у Львові - площа Ринок та Личаківське кладовище; у Харкові - найбільша у Європі площа... Та й в нашому  рідному місті є чому дивуватися та чим захоплюватися. Зазвичай у кожному місті перш за все виділяють архітектурні споруди та монументальні пам'ятники, які і визначають його обличчя як урбанізованого простору. Дніпродзержинськ - провінційне і до того ж промислове місто. У зв'язку з цим у нього не могли з'явитися громадські чи приватні будівлі високого архітектурного рівня. Але навіть ті артефакти, що залишились прикрасили б будь-яке місто, а не тільки Дніпродзержинськ. Радянська епоха, на жаль, не залишила нам гідних уваги будівель. Будівлі, що приємно виділяються на фоні «сталінок» та «хрущовок», з'явилися у місті в кінці XIX на початку XX ст., коли у колишньому козацькому селі Кам'янському розпочалося будівництво Дніпровського металургійного заводу...Під час сьогодняшній подорожі ми  пройшлися вулицями Архівною,Соборною, Олекси Коваленка, відвідали Римо - католицький   Костьол св.Миколая, будинок Макомаского, оглянули будівлі Народної аудиторії(Дніпродзержинський Академічний музично - драматичний театр ім.Лесі Українки), місцевої прокуратури тощо. Три години  пролетілі миттю. Вже плануємо нову подорож, обираємо маршрут. 

Краєзнавче  товариство "Кам'янське-Дніпродзеринськ " започаткувало новий краєзнавчий проект "Авторські екскурсії містом".Нарешті наша мрія здійснилась. 16 квітня о 10.00 група місцевіх туристів вирушила у пішохідну подорож площами оновленого міста. Три години пролетіли непомітно. Любов Алексієвська - член Національної спілки журналістів України, краєзнавець, екскурсовод  підготувала оригінальну, змістовну і пізнавальну екскурсію. Під час прогулянки  ми оглянули центральну частину міста, яка забудовувалась наприкінці 19 початку 20 століття. Згадували які назви мали ті чи інші вулиці та площі."Від екскурсіїї отримали величезне задоволення і незабутні враження.Вона була насичена цікавою інформацією та приємними емоціями екскурсовода"- виразив думку від усіх нас Володимир Дзюба.                  

 Ця жінка стала прапором духовної революції ХІХ століття. За непересічним духовним розвитком та складом розуму осягнути її як людину земну – непросто. Та є надійний критерій пізнання людини – за наслідками діяльності. А наслідки життєвої діяльності Олени Блаватської воістину грандіозні. Зрушити закостенілий світогляд тогочасного світу, що погруз в тенетах догматичних релігій та матеріалістичного скептицизму, – яка сила духу для цього потрібна!

Олена Петрівна Блаватська прославилася насамперед як засновниця Теософського суспільства в Росії (1875), автор духовно-окультних праць «Таємна доктрина», «Викрита Ізіда», «Ключ до теософії», «Теософський словник» та ін А от про її особистості відомо менше. До цих пір йдуть суперечки про те, ким же вона була насправді - магом, медіумом, одержимою? Про неї розповідають дивні речі, яким важко знайти пояснення. 

Найвидатнішою рисою її характеру була сила, стійка, тверда, мов скеля. В її натурі переважали мужні властивості: пряма, конкретна, швидка, із сильним хотінням, світла, жива, вільна від жовчі і від всякої дріб'язковості, — в ній не було жодної риси звичайної жінки. (Анні Безант)

Вона несла  теософію не як вчення, не як релігію, філософію чи гіпотезу, а як живу силу

Родовідна сім′ї Олени Блаватської була такою ж незвичайною і видатною, як і сама пані Олена. Коротко вона виглядає так: Олена Петрівна Блаватська народилася 12 серпня 1831 року в м. Катеринославі, в дворянській сім′ї. Її батько – з роду наслідних макленбурзьких принців Ган фон Роттенштерн-Ган; мати – правнучка гугенота Бандре де Плессі, вигнаного з Франції за релігійні переконання. Петро Олексійович Ган присвятив себе військовій кар′єрі – служив полковником у кінній артилерії. Олена Андріївна Ган (1814-1842) прожила коротке, але яскраве життя, яке осяяв талант романістки, що захопив навіть таких тогочасних метрів пера, як Тургенєв і Бєлінський.Нагадаємо, майже 10 років ця жінка мешкала й творила у Кам'янському та Романкові. Бабуся, княжна О. П. Долгорукова (1789-1860), мала схильність до науки, знала п′ять мов і листувалася з кращими умами Європи. Дід, А. М. Фадєєв (1791-1867), – видатний державний діяч, який знав Олександра Пушкіна і сам написав прекрасні мемуари.

Вона не належала до якоїсь одної нації. Весь простір Землі був її домом, все людство – її братами… все життя її було незвичайним. Немає людських мірок, які можна було б віднести до неї. Вона назавжди залишиться єдиною у своєму роді…» Сама про себе вона писала : «Я – старий буддійський пілігрим, що мандрує світом для того, щоб викладати істинну релігію, якою є Істина».

29 березня в нашому місті розпочався родинний марафон «Тату, почитай».  Упродовж години батьки читатали  уривки улюблених літературних творів своєму синові чи доньці та дітям, які завітали сьогодні до бібліотеки.  Разом із бібліотекарями, акторами, письменниками, спортсменами в акції взяли  участь  Дніпродзержинський міський голова Андрій Білоусов та секретар Дніпродзержинської міської ради Олександр Залевський.

 Центральна бібліотека для дітей зустріла своїх маленьких друзів новими меблями, новими книжками, новими враженнями. Сьогодні для учнів 1-го класу 16 колегіуму свою улюблену казку чеської письменниці Божени Немцової читав Андрій Білоусов, Олександр Залевський разом з донькою Євгенією читав «Маленького принця», актор Дніпродзержинського академічного музично-драматичного театру ім.Лесі Українки Алексєєнко Дмитро- батько чотирьох дітей, разом з доньками читав для учнів  ЗОШ №6  казку Оскара Уальда «Зірка».На прикінці  голова Дніпродзержинського благодійного фонду «Центру культури та мистецтв «Златоуст» Олег Любкин читав улюблену книжку його дітей «Кумедні історії про школу».Було весело і радісно від того, що ти не один.Сучасний світ дорослих залишає вкрай мало часу на спілкування.  В зоні ризику опинилися діти. Читання дитині вголос –незабутня мить щирої єдності. Кілька хвилин татового читання здатне врятувати  сина чи доньку від багатьох проблем. І це довели наші гості. Марафон «Тату, почитай!» помандрував  бібліотеками міста,  щоб остаточно переконати татусів читати своїм дітям.

 Як і завжди, у другий четвер місяця зібрались місцеві краєзнавці на чергове засідання краєзнавчого товариства «Кам’янське - Дніпродзержинськ». Темою 95-го засідання  обрали за бажанням Любові Алексієвської  «Художникі старшого покоління».

Городянам  добре  відомі  заслужений художник України Анатолій  Михайлович  Жежер, Володимир Олександровича Жуган .  Але Любов Алексієвська розповідала  про їхніх вчителів - художниках. Це  Григорій  Латунов, Георгій  Мороз,  Михайло Осінній, Микола Косинський, Анатолій  Сайковський. Анатолій Жежер згадувал свого вчителя, майстра живопису, талановитого педагога Георгія Латунова, Адольфа Медвецького, творчу атмосферу Дніпродзержинська  у 70-80 роки.Доповідь Любові Алексієвської  доповнили  світлини  власного фотоархіву  та  світлини люб’язно  надані  Віктором Куленком.  Олексадр Слонєвський  звернув увагу на дуже рідкісну світлину, яку йому подарував Борис Павлович Мельниченко. На неї зображені художник-портретист Солодовніков  і Латунов, які  пишуть картину "Пани горять" (50-ті роки). Роль натурщика виконував  художник Віннік.

                                                           Из Каменского в Днепродзержинск. Как это было

                                                                                                                                   А.Слоневский

Почти 80 лет назад решением Центрального Исполнительного Комитета Союза ССР город Каменское получил новое имя – Днепродзержинск. Полностью текст постановления звучит так: «Удовлетворить просьбу днепропетровских и украинских организаций и переименовать город Каменское Днепропетровской области УССР в город Днепродзержинск. Председатель ЦИК Союза ССР М. Калинин. Секретарь И. Акулов. Москва. Кремль. 1 февраля 1936 года». Никаких мотивов переименования со стороны днепропетровских и украинских организаций в постановлении не указано, как нет и названия самих этих организаций.

У читальній залі бібліотеки ім.Г.Г.Шевченка відбулася презентація  відразу двох книжок: книжки Валерія Макеєва з Черкащини, волонтера, громадського діяча, журналіста, письменника, музиканта, правозахисника "100 днів полону або позивний 911" та книжки для дітей Микити Кашницького з Полтави "Уроки мужності"

Мужність веде до перемоги навіть тоді, коли перемога видається неможливою.

Мужність безцінна.

Мужність може проявлятися по - різному, але в її основі завжди лежить любов - головний лейтмотив книжки до якої увійшли оповідання "Фермопіли", Сцевола, "Бриг "Меркурій", "Матусине серце", "Майдан"      

Відбувся дуже цікавий,напружений діалог між автором і відвіувачами.Обговорювали болячі питання нашого минулого і сьогодення, ділилися думками, віршами, піснями. Микита був схвильваний сюрпризом, який приготувала для нього завідувач відділом електронної та бібліотграфічної інформації- буктрейлер за його книгою. 

    Це документальна розповідь про паралельний вимір, який існує в нашому світі за кілька сотень кілометрів.

 Правозахисник Валерій Макеєв із Черкас у полон до луганських бойовиків потрапив разом із трьома журналістами. Вони їхали забирати українських полонених, яких обіцяли випустити в обмін на відзняті для телебачення «картинки». На автівці Валерія Макеєва прямували в Краснодон, де й були відповідні домовленості з комендатурою. Однак на виїзді з Лутугиного, коли до Краснодона залишалося близько 40 кілометрів, на блок-посту їх затримали. Валерій Макеєв пробув у полоні 100 днів. Частину цього часу (після допитів сепаратистами) провів у лікарні. Про свої поневіряння Валерій Макеєв написав книжку «100 днів полону», про що повідав присутнім у цей день у бібліотеці.