Під такою назвою у Дніпропетровському видавництві "Журфонд" вийшла перша іронічно-гумористична книга члена літературного об'єднання "Віварт" дніпродзержинця Олексія Рижко. До книги увійшло найсмішніше , найвеселіше та найгостріше , що було ним створено та опубліковано в періодиці останніми роками. Збірку рекомендується читати, рогочучи до сліз і до кольок у пузі.
Як тещу задобрити
Завітав раз зять до тещі, заходить до хати:
- Не хотіли б келишком ви мене привітати ?
Та свої м’ясисті губи глузливо скривила,
Й комбінацію з трьох пальців зятеві скрутила.
Зять зітхнув: - Ох, не шанує ж мене друга мати…
А от я було хотів вам двісті гривень дати!
Грізна теща гнів на ласку одразу ж змінила,
Й повну чарочку горілки зятеві вцідила.
Зять за мить той келих тяпнув, смачно облизнувся,
Й солоденько так ласкаво до тещі всміхнувся:
- Ой, яка ж бо ви хороша, тещо моя – нене!
Як наллєте другу чарку – то ще сотня з мене!
Знов набулькала зятькові чарочку повненьку,
Ще й ковбаску на закуску подала смачненьку.
Наче парубок дівчині тещі зять моргає,
Й три купюри із кишені повільно виймає.
В тещі крига остаточно на душі розтала,
Пляшку коньячку в заначці теща відшукала.
Із домашніх заготівок хутко стіл накрила,
Й зятя за руку узявши за той стіл всадила.
Бац! – мобільник дзвонить. В трубці голос жінки Дусі:
- Ти віддав, як я просила пенсію матусі?
Той говорить (язиком вже ледве повертає):
- Процедура передачі помалу триває!
2011 р.
Борги
Федір Шило по мобілці Івана набрав,
І про борг у триста гривень йому нагадав:
- Якщо завтра – каже – гроші ти не віддаси
То ніколи більш у мене в борг ти не проси!
Той у відповідь: - Немає часу як назло!
Передам через Петра ось, щоб швидше було!
- Е, через Петра не треба! – Федір відказав,-
Бо я сам йому ще й досі гроші не віддав!
2011 р.
Ким бути?
На уроці в першім класі вчителька питає
Дітлахів, хто з них ким бути у житті бажає.
Таня каже: - «Вчителем! Діток буду вчити!»
Вася каже: - «Піду в «Беркут» бандюків ловити!».
Катя: - «Буду лікарем так само, як мій тато.
Від хвороб підступних буду людей рятувати.»
А Антошка мріє стати ученим-світилом.
Вовчик видав : - « А я буду мурлом чи мудилом!».
Вклякла вчителька на місці, не зна, як їй бути.
Їй уперше довелося отаке почути.
І схвильована дитині задає питання:
- Вовчику, та звідки ж в тебе отаке бажання?
Вовчик каже: - «Як з батьками я іду гуляти
Часто чую, як сердито мамці каже тато:
- « Ач, якого збудувало котеджа мудило!
А оте мурло тако-о-го «Бумера» купило!»
2007 р.
Схованки
Жили собі дід Мусій та баба Уляна.
В них було міцне хазяйство, хатка непогана.
Сьомий вже десяток років вони розміняли,
А ще й досі в схованки дуже часто грали.
Бабця пляшку самогонки в заначку ховає,
А дідуня по всій хаті мучиться-шукає.
Як судилося тій пляшці таки відшукатись,
Доводилося вже бабці подалі ховатись.
2007 р.
Безтурботний
Стоїть бабця на базарі, квітами торгує,
А повз неї молодий парубок крокує.
Бабця каже : - «Глянь, синочку, які гарні квіти!
Ти трояндочок не хочеш дружині купити ?
Віддам дешево!» - А хлопець їй відповідає.
- «Я б купив, але у мене дружини немає!»
- «Ну тоді порадуй,синку, кохану дівчину:
Ось купи їй хризантеми, айстри чи жоржини!»
- «І коханої дівчини у мене немає!» -парубок зануді-бабці знов
відповідає.
Бабця із захопленням каже: - «Ого-го!
Тоді може купиш квітів ти на честь того,
Що у тебе, мій синочку, життя отаке:
Холостяцьке, безтурботне, вільне та легке!»
2005 р.
Квиток для тещі
Раз майнула тітка в Київ у доньки пожити.
Доця рада, а зятьок… Що там говорити…
Тиждень з тещею йому цілим роком здався.
Ось жаданий час від’їзду тещі наближався.
На вокзал зятьок поїхав квиток тещі брати.
Довелось йому у черзі в касу постирчати:
Перед ним юрба циганів квитки купувала,
На той поїзд, яким теща завтра їхати мала.
Зять питає у касирші: - Чи є у Вас, кицю
Місце поряд з туалетом на другій полиці,
В той вагон, куди квитки циганва ось брала?
- Є! - украй здивована касирка сказала. –
Там ще їдуть дембеля, Вас попереджаю!
Чоловік від радощів ледве не стрибає:
- Вау! Це те, що мені треба! Давайте, давайте!
Скільки здачі там? Сім гривень? На чай забирайте!
Зять щасливий мов на крилах до хати влітає.
- Ти купив квиток матусі? - дружина питає.
Той і каже: - Щось настали проблеми з квитками!
Ледве ось урвав останній для любої мами!
2008 р.
Ода пиву
1) Ой сіда за обрій сонце, літній день згасає.
Я із поля та додому трактор завертаю,
Покопирсавши вечерю в генделик прямую,
Після трудового дня пивом посмакую.
Ой, який напій чудовий – прохолодне пиво!
Є сім див на білім світі , пиво ж - восьме диво!
Насолоду неземну воно мені приносить,
Шлунок, тіло і душа завжди пива просить.
Приспів:
Пиво – це радість, блаженство й смакота,
Пиво для мене – водичка свята!
Я без пива не можу й дня прожить,
Мрію вже з ранку, як пиво буду пить.
Хай від пива здоров’я вже не те:
Пухне печінка і пузо росте.
Пиво – це сенс мого нудного життя,
Добре мені, як нап юсь до пуття!
2) Золотистим оксамитом пиво в кухлі грає,
Я милуюся, й ще більше випити бажаю.
Я беру бокал повільно, й підносю до рота.
О, для мене це найвища в світі насолода!
Я вже третій за рахунком кухоль взяв літровий,
Пройшло лише півхвилини – і кухлик готовий!
Я себе, мов в цистерну пиво заливаю,
Як у мене стільки влізло – навіть сам не знаю!
Приспів.
3) Скільки ж це я випив пива – годі й рахувати!
Пузо повне, наче діжка, вже пора й до хати.
Йду опівночі додому, трішечки хитаюсь,
По потребі до стовпів частенько відвертаюсь.
Завтра знов собі влаштую я маленьке свято:
Знов піду я у генделик пива посьорбати,
З пивом краще набагато на цім світі жити,
Й доки я живу на світі – буду пиво пити!
2006
