18 счіня виповнилося 358 років з дня Переяславської ради, події яка визначила долю нашої держави на довгі роки. Бібліотека ім.Т.Г. Шевченка презентувала книжкову експозицію "Переяславська рада: між історією та легендою", на якої представлені матеріали різних історичніх шкіл, різних поглядів, думок. Присутні переглянули документальну стрічку "Невідома Україна":нариси нашої історії.Переяславська рада.
Переяславська рада 1654 р. — загальна військова рада, скликана гетьманом Богданом Хмельницьким у м. Переяславі (нині Переяслав-Хмельницький) для вирішення питання про взаємовідносини між Військом Запорізьким та Московською державою.
У січні 1648 року на Запоріжжі розпочалося масштабне антипольське повстання під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Повстанці отримали низку перемог над урядовими військами Речі Посполитої, їх підтримали народні маси, розраховуючи на збільшення козацького реєстру, послаблення польського панського гніту, утисків з боку євреїв — керуючих маєтками, а також відновлення позицій православної церкви на своїх землях.
Однак здобута Б.Хмельницьким автономія опинилась затиснутою між 3-х великих держав Східної Європи: Річчю Посполитою, Османською імперією, Російським царством.
Восени 1653 р. Земський собор, який відбувався у Москві, прийняв рішення про включення України до складу Московії, а 23 жовтня (2 листопада) 1653 р. московський уряд оголосив війну Речі Посполитій.
Для ведення переговорного процесу між обома державами в Україну з Москви 9 (19) жовтня 1653 р. вирушило велике посольство на чолі з боярином В.Бутурліним. У його складі були також окольничий І.Олфер'єв, дяк Л.Лопухін, представники духовенства.
У Переяславі відбулася 8 (18) січня 1654 р. старшинська рада, а згодом генеральна військова рада. У ній взяли участь представники козацтва Київського, Чернігівського та Брацлавського полків та жителі Переяслава. Не було представників від селян, міщан (крім Переяслава) та духовенства.
Після зачитування царської грамоти старшина та московські посли пішли до Успенського собору, де духовенство мало привести їх до присяги. Однак Хмельницький зажадав, щоб посли першими присягнули посли від імені російського царя, що мало б забезпечити Україні збереження її прав, а також було б ствердженням союзу між обома державами. Але боярин Василь Бутурлін рішуче відмовився скласти присягу - мовляв, цар не присягає своїм підданим. При цьому керівник посольства двічі стверджував, що цар охоронятиме всі права України і що «царское слово переменно не бывает».
Після тривалої наради, враховуючи слова Бутурліна, які гетьман та старшина тлумачили як рівнозначні присязі, Хмельницький і козацька старшина заприсяглися перед російською делегацією у тому, "щоб бути їм із землею і городами під царською великою рукою невідступно".
Загалом у день Переяславської ради присягу склали 284 особи. Від імені царя гетьману було вручено грамоту та знаки гетьманської влади - військовий прапор (хоругву), булаву та шапку. Ніякого письмового договору в Переяславі укладено не було.
Лише після від'їзду Бутурліна козацька старшина з гетьманом узялися за вироблення умов договору. Було вирішено віддати Україну під протекторат Московської держави зі збереженням основних прав і вільностей Війська Запорозького; написано проект договору у формі петиції до царя з 23 пунктів, цей проект привезли в Москву наприкінці березня 1654 р.
Після Переяславської ради представники московського посольства побували у 117 містах і містечках України для прийняття присяги населення на вірність цареві. За їхніми даними, присягу склали 122 542 особи чоловічої статі. Безумовно, ця цифра була завищена.
Відмовилися підтримати Переяславську угоду й присягати московському царю низка представників козацької старшини, зокрема полковники Іван Богун, Осип Глух, Григорій Гуляницький, Іван Сірко, Петро Дорошенко, Михайло Ханенко, козацькі полки Брацлавський, Кропивнянський, Уманський, Полтавський (царських представників там побили киями), деякі міста, зокрема Чорнобиль, а також українське духовенство на чолі з митрополитом Косівим. Не присягала Запорізька Січ.
Згідно з Переяславськими домовленостями між гетьманом і царським урядом було укладено Березневі статті 1654. У результаті Переяславської Ради та наступних переговорів між гетьманським та царським урядами було укладено воєнно-політичний союз двох держав — України та Московії. Необхідність виходу з-під польської залежності спонукала Б.Хмельницького піти на визнання протекторату московського царя над Україною. Одночасно було дано царську гарантію щодо збереження державних прав України, яку згодом неодноразово порушували і врешті решт широка автономія українських земель і Запоріжжя звелася протягом 120 років нанівець.
300-у річницю Переяславської Ради широко відзначали в СРСР 1954 року, до цього ювілею було приурочено, зокрема, передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР.
