Вячеслав Федорович Ложко - поет, прозаїк, публіцист, громадсько-політичний діяч, спортсмен , деякий час жив у Дніпродзержинську, навчався одночасно у вечірній школі і в ремісничому училищі № 8, готувався стати електриком. В цей же час успішно займався боксом, художньою гімнастикою, легкою атлетикою, боротьбою самбо, брав участь в концертах Будинків культури (грав на домрі, контрабасі, гітарі).
В'ячеслав Федорович Ложко - поет, пАфоризмы Вячеслава Ложко - прозаїк, публіцист, громадсько-політичний діяч, спортсмен - народився 29 березня 1940 року в місті Комсомольську - на - Амурі Хабаровського краю. Його раннє дитинство пройшло у важкі роки Великої Вітчизняної війни. Батьки - Валентина Тихонівна і Федір Федорович - працювали на військовому заводі.
У Дніпродзержинську навчався одночасно у вечірній школі і в ремісничому училищі № 8, готувався стати електриком. В цей же час успішно займався боксом, художньою гімнастикою, легкою атлетикою, боротьбою самбо, брав участь в концертах Будинків культури (грав на домрі, контрабасі, гітарі). У 1966 році закінчив Ленінградський двічі ордено-носно інститут фізичної культури ім. П. Ф. Лесгафта, у той час він вважався кращим у Європі.
У 1968 році В. Ложко переїхав до Криму, в селище Коктебель (рабо-тал старшиною рятувальної станції, інструктором турбази «Примор'я», екскурсоводом Феодосійського бюро подорожей та екскурсій, єгерем Кара-Дагского державного заповідника).
Почав друкуватися в 1973 році. В. Ложко сьогодні залишається найбільш дея-них копіткою дослідником і пропагандистом Кримського по-луострова. Він робить все, щоб привернути увагу до проблем Коктебеля, оспіваного поетами Срібного століття, відродити його колишню творчу сла-ву. Літературні імена, які складають гордість російської літератури, її золотий фонд, пов'язані тепер з цим дивовижним місцем - Коктебелем. Письменник написав багато публіцистичних статей в засобах масової інформації України та Росії. Пише статті українською та російською мовами.
Займається великий і корисною громадською діяльністю: депутат Коктебельського селищного Ради 2-х скликань (1994 - 2002). Зараз він - голова громадської організації «Відродження культури в смт. Коктебель ». З його ініціативи та за підтримки комісії та ентузіастів в Коктебелі з'явився перший пам'ятник М. С. Гумільову і закладено алею його пам'яті. Ім'ям М. Гумільова названо одну з вулиць селища.
В. Ложко створено літературно - музичний салон «Богдан» (1997 р.). У салоні виступили багато відомих осіб Криму, Україні, Росії, Білорусії та інших країн: В. Аксьонов, В. Пронін. А. Бітов, Г. Поженяна, В. Ісаєв. Б. Єкімов, Ю. Лопусов, В. Ганічев і багато-багато інших. В. Ложко став прообразом героїв романів «Бризки шампанського» і «Божа кара» відомого російського письменника В. Проніна.
Ложко В.Ф. - Автор багатьох книг, статей, нарисів. На його вірші написано чимало пісень.
В'ячеслав Федорович Ложко - член Національної Спілки письменників України (2003), Національної Спілки журналістів України (2001), Спілки письменників Росії (2001), Асоціації діячів естрадного мистецтва України (2003), Міжнародної федерації журналістів «ФІЖЕ» (2001). Він - заслужений діяч мистецтв Автономної Республіки Крим, лауреат премій: Всеросійської літературної премії імені Миколи Гумільова (2008), Міжнародної премії «Поезія -2000», дипломант Всеукраїнського літературного конкурсу «Русское слово Україна» (2007), Міжнародного фестивалю «Пристань менестрелів» ( 2009), учасник Міжнародного конгресу журналістів (Куба - 2002, Чехія - 2007). Нагороджений Почесними грамотами Верховної Ради, Ради міністрів, Міністерства культури і мистецтв Автономної Республіки Крим, Правління Спілки письменників Росії. Він - майстер спорту СРСР з боксу, почесний член Дніпропетровського патріотичного клубу «Пам'ять» (2008).
Афоризми В.Ф.Ложка:
•Поэт должен жить с замиранием сердца.
•В сердце начало дорог.
•Книга – это музей дум.
•Писать надо так, как будто ты, как личность, не « сочинен жизнью и живешь с распахнутым сердцем ».
•Когда мы мечтаем, это значит, душа учится летать.
•Поэзия это то, что превышает в человеке человека.
•Люди делятся на тех, кто действует и тех, кто мечтает.
•Стихи – это знак мастерства, под рукой стихотворца.
•Творческий человек ищет ресурсы не только во внешнем мире, но и в самом себе. Поэтому он зачастую сам в себе гость. В силу своих творений он ищет в памяти.
•Зайти в стихи пустым нельзя, потому что стихи – это дом души.
•Самая сокровенная суть поэтического образа в том, что он кратчайшее расстояние между мыслью и душой человека.
•Придумать себя – это себя забыть. Поэт не может переделать свою жизнь, он может ее только переосмыслить.
•В книгах человек должен обрести не счастье, а смысл жизни.
•Поэзия имеет силу тогда, когда она – способ жизни.
•Ты любовью согрей свой век – он любовью тебе ответит.
•Пусть вас не тронет кризис творчества,
•Пусть не покинет суть и вдохновенье!
•Поэты, ведь у вас в руках пророчество,
•У вас в руках ожившее мгновение.
