Земельна реформа

                                                                                                                      Амністія надає шанс

У власників незаконно збудованої нерухомості є майже чотири місяці для легального введення її в експлуатацію, інакше з 2016 року на них чекають штрафи

Пам’ятаєте відому дитячу пісеньку: «Що нам дім побудувати — намалюєм й будем жити». Наївним дітям вірити в це можна, а ось дорослим слід знати, що зводити будинок на земельній ділянці, яка не відведена належним чином, без відповідного документа, що дає право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил, заборонено.

Нехтують такі забудовники також відповідною проектно-дозвільною документацією, здійснюючи, наприклад, ще й реконструкцію будинків. При цьому вони запевняють, що у власному дворі можуть робити будь-що.

У таких ситуаціях власника самобуду може зупинити хіба що оформлення документації для реєстрації права власності: незаконно збудовану нерухомість не можна в майбутньому продати, подарувати, заповісти у спадок або закласти для придбання, наприклад, кредиту. І тут починаються справжні «ходіння по муках»: обравши між легальною будівельною процедурою та самочинним будівництвом останній варіант, забудовник програє і в часі оформлення дозвільної документації, і в коштах, витрачених на нього.

Поганий приклад подає Київ

Щоб уберегти співвітчизників від таких неприємних процедур, в Україні було ухвалено Закон «Про регулювання містобудівної діяльності щодо прийняття в експлуатацію об’єктів будівництва, які споруджені без дозволу на виконання будівельних робіт», за зміни до якого Верховна Рада проголосувала 13 січня 2015 року. 24 квітня 2015-го Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства затвердило Порядок прийняття в експлуатацію та проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель та споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт з 5 серпня 1992-го до 12 березня 2011 року. Документом передбачено введення в експлуатацію самобудів без штрафних санкцій до 31 грудня 2015 року.

— Цю роботу повинні провести безоплатно підрозділи Державної архітектурно-будівельної інспекції України, — розповідає її голова Олексій Кудрявцев. — Відповідне рішення вони ухвалюють упродовж 10 днів від дня подання пакета документів, серед яких ключова відмітка в техпаспорті про технічне обстеження об’єкта (житлові будинки до 300 кв. м). Технічне обстеження таких індивідуальних житлових будинків проводить сертифікований спеціаліст із технічної інвентаризації за спрощеною процедурою, під час якої ставить відповідну відмітку в технічному паспорті. До власників (користувачів) земельної ділянки, які скористаються механізмом прийняття в експлуатацію збудованих без дозволу об’єктів, штрафні санкції за виконання самочинних будівельних робіт та за їх незаконну експлуатацію не застосовуватимуться. Йдеться про нескладні будівництва. Амністія не передбачає легалізацію самочинно збудованих багатоквартирних будинків та житлових комплексів.

Про це керівництво Держархбудінспекції та її фахівці інформують громадськість регулярно: на сайті установи створено навіть спеціальний відеоролик, в якому детально розписано, як мусить діяти людина, щоб легалізувати самочинну будову.

Держархбудінспекція змоделювала також різні ситуації та проблеми, з якими може зіткнутися самобудівець. У кожному центрі надання адміністративних послуг фахівці Держархбудінспекції консультують щодо реалізації положень будівельної амністії. Попри все це, деякі громадяни і досі нехтують пропонованою допомогою. Особливо це стосується самобудівців Києва: на 26 серпня 2015 року амністованим правом на введення в експлуатацію незаконного будівництва скористалося лише 27 осіб. З них у столичному підрозділі Держ?архбудінспекції реєстрацію пройшла лише одна декларація. Решту 26 повернули на доопрацювання.

— Позиція несвідомих громадян, м’яко кажучи, дивує, — веде далі Олексій Віталійович. — Якщо раніше її можна було хоча б якось виправдати складною дозвільною системою, яка існувала до 2011 року, то тепер для узаконення будівель потрібен мінімум документів: заява, два примірники заповненої декларації про прийняття об’єкта в експлуатацію, засвідчені у встановленому порядку копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об’єкт, і копія технічного паспорта (з відміткою про проведене технічне обстеження). У ланцюжку реалізації будамністії Держархбудінспекція — кінцева ланка. До нас звертаються з готовим пакетом документів, і ми оперативно реєструємо декларації про готовність об’єкта до експлуатації.

Роль БТІ велика

На початковому етапі ключову роль відіграє БТІ. Саме воно проставляє в техпаспорті — інформаційно-довідковому документі — затверджену місцевим архітектором відмітку про те, що будівлю розміщено згідно з будівельними нормами. Технічний паспорт виготовляють на підставі проведеної технічної інвентаризації будинку, який містить інформацію про технічні показники будинку (його поверховість, загальну площу, законність побудови) та параметри (рік будівництва, інженерні мережі, план будівлі поповерхово, санітарно-гігієнічні нормативи та загальні відомості про систему і конструкції).

Консультації та послуги з оформлення технічних паспортів, окрім БТІ, можуть надавати фірми, які мають на це ліцензії. Деякі з них широко себе рекламують у пресі та на сайтах, запевняючи, що вони цінують час замовника, тому вимагають від нього (за доступними цінами) ще тонший пакет документів: передоплату 100% під час укладення договору, надання оригіналів правовстановлюючих документів, нотаріальну довіреність на пред’явлення інтересів замовника в БТІ. Користуватися їхніми послугами чи ні — вирішують самі замовники. Але поява на ринку серйозного конкурента БТІ повинна значно поліпшити сервіс технічних послуг.

Архітектори не надають висновків

До речі, будівельну амністію в Україні проводять не вперше: 2011 року нею скористалися 17 тисяч самобудівців, 2012-го — близько 48 тисяч, а 2013-го — лише 26 тисяч. Минулий та нинішній роки цю картину зіпсували. І причина цього — не лише війна на сході.

— Часто органи містобудування та архітектури при місцевих радах відмовляються надавати висновки щодо відповідності розташування самочинних будівель державним будівельним нормам, — наголошує голова Держархбудінспекції України Олексій Кудрявцев. — А без таких висновків подальша процедура їх легалізації неможлива. Бездіяльність місцевої влади найбільше б’є по звичайних людях, які бажають узаконити невеликі за площею споруди. Вона фактично блокує і весь процес реалізації будівельної амністії. Ми ж свою частину роботи в межах реалізації цієї програми виконуємо оперативно. Станом на 26 серпня Держархбудінспекція зареєструвала 1435 декларацій щодо будівельної амністії. Найкращий стан справ у цьому в Дніпропетровській, Тернопільській, Вінницькій та Кіровоградській областях. Найгірший — у Києві, Волинській, Івано-Франківській та Миколаївській областях.

Насамкінець хочеться ще раз нагадати власникам самобудів, що порушення вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів та правил під час будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об’єктів чи споруд спричиняють накладення серйозних штрафів на забудовників. А саме: від 10 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян щодо індивідуальних житлових будинків. Тож подумайте, чи варто чекати на останній день 31 грудня 2015 року, щоб уникнути неприємностей.

ПРЯМА МОВА: Олексій КУДРЯВЦЕВ,
голова Державної архітектурно-будівельної інспекції України:
— Незаконно збудовану нерухомість не можна в майбутньому продати, подарувати, заповісти у спадок, закласти для придбання.

                                                                                                                                                                                                    Урядовий Кур'єр. - 2015. - 2 cерпня.
 

 

Про пільги із земельного податку

Фізична особа, яка має у власності кілька земельних ділянок одного виду та право на застосування пільги відповідно до п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), може самостійно обрати земельну ділянку, на яку буде отримано пільгу.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10 2001 р. №2768-ІІІ (зі змінами та доповненнями, далі – Земельний кодекс), а справляння плати за землю – Кодексом.

Перелік категорій фізичних осіб, які звільняються від сплати земельного податку, визначений п . 281.1 ст. 281 Кодексу.

Звільнення від сплати земельного податку, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання в межах граничних норм, установлених п.281.2 ст. 281 Кодексу, а саме:

-          Для ведення особистого селянського господарства – в розмірі не більш як 2 га;

-          для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка): у селах – не більш як 0,25 га , в селищах – не більш як 0, 15, в містах – не більш як 0, 10 га;

-          Для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0, 10 га;

-          Для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0, 01 га;

-          Для ведення садівництва – не більш як 0, 12 га.

Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу).

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Право власності на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(ст. 126 Земельного кодексу).

Отже, фізична особа, яка належить до категорії осіб, що мають право на пільги щодо сплати земельного податку, отримує таке право лише після оформлення права власності на земельну ділянку в законодавчо встановленому порядку та внесення відповідних даних до Державного земельного кадастру.

 Праця і зарплата.- 2014.- 2 квітня. - № 13.- с.23

 

Чому оренда не дає доходу?
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі – це засноване на договорі строкове володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 закону. Договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний передати орендареві земельну ділянку у володіння відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 21 закону, орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюються з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Крім того, відповідно до статті 35 закону спори, пов’язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

(Урядовий кур’єр. – 2013. – 25 травня. – с.7).

 

Як отримати право власності на свій же будинок.
 
Відповідно до частини першої статті 19 Земельного кодексу землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
-         землі сільськогосподарського призначення;
-         землі житлової та громадської забудови;
-         землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
-         землі оздоровчого призначення;
-         землі рекреаційного призначення;
-         землі історико-культурного призначення;
-         землі лісогосподарського призначення;
-         землі водного фонду;
-         землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Таким чином, частиною першою статті 19 Кодексу встановлений вичерпний перелік категорій земель України за основним цільовим призначенням.
Згідно з частиною третьою статті 20 Кодексу зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.
Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться:
-         щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою;
-         щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району або в разі, якщо районна державна не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.
-         проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності , цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.
Відмова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31. 33-37 цього Кодексу.
(Урядовий кур’єр. – 2013. – 20 квітня. – с.7).
 

Що буде з земельними актами, яким не присвоїли кадастровий номер.

Згідно з Постановою    Кабінету Міністрів від 12.11.2008 року №1019 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року №449» раніше видані державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Постановою Кабінету Міністрів від 18.08.2010 року №749 «Про затвердження Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці», визначено Тимчасовий   Порядок присвоєння кадастрового номера земельній ділянці.

Визначення та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, переданій у власність (користування) без проведення її державної реєстрації, здійснюють територіальні органи Держкомзему.

Відповідно до пункту 16 Тимчасового Порядку для визначення та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, переданий у власність (користування) без проведення її державної реєстрації, власник (користувач) такої ділянки або уповноважена ним особа подає до територіального органу Держземагентства за місцезнаходженням земельної ділянки заяву про державну реєстрацію земельної ділянки заяву про державну реєстрацію земельної ділянки та копії: документа, що посвідчує особу, а для уповноваженої особи також документа, що посвідчує її повноваження; документа, що посвідчує право на земельну ділянку; копію реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків або податкового номера – для юридичної особи, документів про внесення плати за формування обмінного файла, здійснення державної реєстрації земельної ділянки, надання витягу з Поземельної книги.

У разі наявності архівних примірників технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, або проекту відведення земельної ділянки в територіальних органах Держкомзему для присвоєння кадастрового номера здійснюються роботи з формування обмінного файла для внесення даних про земельну ділянку для автоматизованої системи державного земельного кадастру.

(Урядовий кур’єр. – 2012. – 24 листопада. – с.8). 

 

Чи поширюється пільга із земельного податку на земельну ділянку фізичної особи – пенсіонера?

      Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, справляння плати за землю – Податковим кодексом України.     Відповідно до ст.206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним. Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктами оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), що перебувають у власності.

     Відповідно до п.286.1 ст.286 Кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.

      Від сплати земельного податку звільняються:

-          Інваліди І і ІІ групи:

-          Фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;

-          Пенсіонери (за віком);

-          Ветерани війни та особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

-          Фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

     Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п.281.1 ст.281 Кодексу, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:

-          Для ведення особистого селянського господарства -  у розмірі не більш як 2 га;

-          Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більш як 0,25 га, в селищах – не більш як 0,15 га, у містах – не більш як 0,15 га;

-          Для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0,10 га;

-          Для ведення садівництва – не більш як 0,12 га.

(Праця і зарплата. – 2012. - № 31. – с.22).

 

 

Порядок сплати земельного податку.

         Згідно з п.286.1 ст.286 Кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу Державної Податкової Служби за місцем знаходження земельної ділянки подають інформацію, потрібну для обчислення і справляння плати за землю, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

          Згідно з п.286.5 ст.286 Кодексу нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами ДПС, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою в порядку, визначеному ст..58 Кодексу.
          У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого впродовж календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він утратив право власності на таку земельну ділянку, а новим власником – починаючи з місяця, в якому в нього виникло право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого впродовж календарного року орган ДПС надсилає податкове повідомлення-рішення новому власникові після отримання інформації про перехід права власності.
          Відповідно до пп. 287.5 ст.287 Кодексу податок фізичними особами сплачується впродовж 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

          Отже, в разі отримання від відповідних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів інформації про набуття фізичною особою права власності на земельну ділянку орган ДПС нараховує суму земельного податку починаючи з місяця, в якому в нового власника виникло право власності, та надсилає податкове повідомлення-рішення такій фізичній особі. Податок підлягає сплаті впродовж 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

(Праця і зарплата. - 2011. - №44. - с.18).